ПСИХОЛОГІЯ ІННОВАЦІЙ ЯК СКЛАДОВА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ У СФЕРІ МЕНЕДЖМЕНТУ

 

Д.б.н., професор Кизименко Л.Д.

 

 

В умовах непростого сьогодення, коли вирують хвилі всесвітньої і локальної кризи, очікуються вибори, зростає безробіття, прогресує інфляція і т.п. особливий інтерес дослідників суспільних процесів  і практичних керівників прикутий до шляхів виходу з такого становища. І не просто виходу, а виходу з найменшими втратами, з можливістю переходу до стадії стабілізації суспільства і економіки, з подальшим переходом до етапу зростання показників виробництва і рівня життя. І все частіше згадується термін „real estate” - реальна цінність,  бо зрозуміло,  якщо вкладати в реальну цінність, вона не може вирости в рази миттєво. Вона повинна зростати плавно, - це як середньозважена цінність товарів, яка визнається людьми на ринку.

Назріла потреба в новаціях, яка поки ще повністю не підкріплена солідними розробками і пропозиціями в цій області. Але потреба в новаціях з’явилася не лише в економічній сфері, а й на ідеологічному фронті унаслідок загострення ідеологічних суперечностей всередині держави і поза її межами.

Курс на інноваційний розвиток в Україні визначає перехід економіки до нового якісного стану. Він супроводжується активізацією інноваційної діяльності, яка дає змогу реорганізувати економіку на основі розвитку наукомістких виробництв, впровадження у виробництво прогресивних високотехнологічних процесів, розробки та випуску нової конкурентоспроможної продукції. Для реалізації стратегії інноваційного розвитку є всі необхідні передумови, серед яких науково-технічний, виробничий та кадровий потенціал, що визначають конкурентні переваги країни [1].

Крутий перелом при переході до ринкової економіки вимагає від людини більшої індивідуальної ініціативи, прийняття на себе відповідальності за власні дії. Це зустрічає чималий опір в культурних " моделях" минулого і диктує необхідність визначення готовності людини до сприйняття соціальних змін і розрахунку меж можливості її участі в інноваціях.

Особливим чином слід зазначити, що соціально-психологічна проблематика інновацій частково знаходить своє віддзеркалення в інших галузях знань, що вивчають нововведення і зміни в культурології, соціології, інноватиці, педагогіці і ін. Не дивлячись на те, що психологічні проблеми інновацій в цих дисциплінах певним чином вивчені, все ж таки психологічна проблематика залишається фрагментарною і мало помітною в загальному потоці комплексних міждисциплінарних проблем реформування суспільства, що підвищує актуальність виділення соціально - психологічної тематики в самостійний напрям. Сьогодні для пояснення явищ у суспільстві і економіці досить часто використовуються поняття „інновації” і „операції”.

Що є їх конкретним наповненням і які відмінності між ними?

Інновації - це процес безперервного експериментального навчання, продуктом якого є нові, використані на практиці, знання. Операції - це відомий добре відпрацьований процес, керований на основі старих  знань. Операції створюють сьогоднішню цінність, тоді як інновації створюють майбутні можливості. Основна різниця між операціями і інноваціями - це невизначеність.  У разі інновацій значення планування, прогнозування і обмеження робіт певними рамками сильно зменшується.

Що робить інновації унікальним бізнес процесом, так це те, що творчість і рутина в них тісно переплітаються впродовж всього процесу. Проте рутинні завдання тут самі по собі практично не мають цінності. Їх основне завдання - обслуговувати процес створення нових знань [2].

Управління інноваціями вимагає спеціальних підходів. Якщо намагатися управляти невизначеностями, властивими інноваціям, застосовуючи ті ж самі інструменти і менталітет, які використовуються для управління досить чітко певними операціями, можна очікувати невдачу.  Буде мати місце постійне здивування, наскільки сильно дійсність відрізняється від прогнозів. Найефективніше управляти невизначеностями, властивими інноваціям, можна лише за допомогою динамічного процесу навчання, будуючи нові гіпотези у відповідь на нові невизначеності, тестуючи їх і створюючи в результаті нові знання.

При управлінні інноваціями недоцільно дотримуватися одного плану, оскільки неможливо наперед передбачити динаміку усіх подій і проміжних результатів. Отже треба стати і менеджером , і заповзятливим лідером - приступити до роботи і до експериментів, вчися і адаптуватися у міру просування вперед. Саме так і діють успішні інноватори: йдуть вперед, повертаються, досліджують бічні шляхи, і потім знову йдуть вперед.

Отже, зазначимо відмінності в управління операціями і інноваціями.

УПРАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЯМИ

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ

Створення сьогоднішніх прибутків

Створення завтрашніх прибутків

Усі кроки заздалегідь визначені

Кроки  не визначені

Рух уперед є лінійним

Рух уперед є нелінійним

Один шлях і один результат

Багато шляхів і багато результатів

Лідер-функціональна команда

Лідер – крос - функціональна команда

Переробка = втрати

Переробка = пізнання

Ясні, спільні для усіх цілі

Неясні цілі, що часто конфліктують між собою

Шлях зрозумілий, цикл короткий

Шлях – у тумані, цикл тривалий

Легко виміряти

Важко виміряти

Багаті історичні дані

Мало історичних даних

Прогнозування можливе

Прогнозування неможливе

Багато спільних факторів

Багато специфічних факторів

Традиційні гравці і ролі

Нові гравці і ролі

Гасло: РОБИТИ РЕЧІ ВІРНО

Гасло: РОБИТИ ВІРНІ РЕЧІ

 

Саме тому мають використовуватися різні стратегії і шляхи до успіху при управлінні рутинними операціями,  а саме:

Але при управлінні інноваціями є відмінності, оскільки:

·         часто вистачає інформації для ухвалення рішення, і  доводиться покладатися на інтуїцію,

·         у інновацій не одна мета, а декілька, і всі вони досить неясні, і  до кожної з цих цілей можна йти різними шляхами.

В інноваційному процесі, перш за все, треба бути менеджером, а не лідером.  Не варто  розкривати підпорядкованим корпоративного бачення, місії, цілей і цінностей, навіть якщо вони є. Доцільно докласти усіх зусиль до того, щоб всі зрозуміли, що головне - не робити правильні речі, а робити речі правильно. При цьому треба  і карати за неслухняність...

Задля успіху доцільно ставити під сумнів сталі припущення і думати нестандартно. Треба безперервно ставити пошукові питання «Чому?» і «А що коли...?», щоб виявити приховані проблеми і можливості. Доцільно влаштовувати мозкові штурми, щоб підтримувати еластичність мозків людей і постійно вдихати нове життя в інноваційний процес.

Усе вищезазначене і  викликало потребу у використанні доробок психології і, як наслідок, - появу дисципліни "Психологія інноваційної діяльності". Це обумовлене вимогами життя, оскільки інноваційні процеси, їх втілення в нових продуктах і новій техніці є основою економічного розвитку. І, дійсно, рішення багатьох практичних задач, (та ще й в умовах невизначеності) змушують нині інноваторів користуватися  відомими критеріями:

КРИТЕРІЙ ЛАПЛАСА: "Я нічого не знаю про майбутні стани природи; тому я можу рахувати їх рівноймовірними ".

КРИТЕРІЙ ВАЛЬДА: "Якщо мені невідомі стани природи,  то я буду діяти найбільш обережним чином...".  Тобто вибирається найбільший з найменших виграшів (але високоймовірних). У випадку антагоністичної гри  цей  критерій переходить в критерій фон Неймана; іншим гравцем тут є Природа.

КРИТЕРІЙ ГУРВІЦА: Нерозумно, прийнявши до уваги якнайменший виграш, не  враховувати  найбільший; належить суб'єктивним чином ввести деякий коефіцієнт оптимізму.

КРИТЕРІЙ СЕВІДЖА: Необхідно визначити "жалкування між дійсним вибором і найбільш сприятливим, якщо були б відомі наміри природи".

Очевидно, що вибір критерію має здійснюватися на найвищому рівні, а в умовах інноваційної діяльності – з використанням доробок психології

Але із розвитком психології інноваційної діяльності можливе більш усвідомлене використання зазначених критеріїв при прийнятті інноваційних рішень. Більш того, існує потенційна можливість організації маніпулятивних впливів на підлеглих для прийняття „потрібних рішень”, коли свідомо деформується оцінна система, коли відбувається підміна понять, використовуються принципи послідовності, соціального доказу тощо.

Отже, об'єкт психології інновацій - соціально-психологічні взаємозв'язки особи з суспільством і групами в процесі інновацій; а предмет - психологічна сторона всього різноманіття інновацій, що охоплюють людей різних культур, суспільств, груп. Найбільш значущою частиною предмету психології інновацій можна вважати своєрідність інновативної диспозиційної системи особи в умовах реформування суспільства. При цьому має місце величезна роль психічних суспільних станів і станів особи в сприйнятті, оцінці і здійсненні соціально-політичних, економічних, соціально-психологічних  змін створюваних в суспільстві інновацій [3].

Освіта і визначення соціальної психології інновацій диктується необхідністю подолання однобічності і розрізненості вивчення соціально-психологічних проблем інновацій в різних суміжних з психологією дисциплінах: культурології, інноватиці, соціології, педагогіці і ін.

Очевидно, що створення соціальної психології інновацій можливе, оскільки диспозиційна концепція, складова її методологічну базу, вже теоретично обґрунтована, відповідає основним загальний методологічним принципам і підтверджена численними емпіричними даними.

Інновативна диспозиційна система є цілісним утворенням з відносно нестійкими її складовими: узагальнена інноваційна диспозиція, оцінні характеристики відношення до нововведень по сферах життєдіяльності, конкретні інноваційні установки - здатними функціонувати в узгодженому і неузгодженому режимах [3].

Психологічні проблеми інновацій привертають увагу усе більшої кількості дослідників, практиків і взагалі широке коло громадян, включених тим або іншим чином в сучасні трансформації суспільства.

 

Література:

 

  1. Гаман М. В. Державне управління інноваційною діяльністю в Україні: дисертація на здобуття наукового ступеню д-ра наук з держ. управління за спец-ю 25.00.02 / Національна академія держ. управління при Президентові України. - К., 2005.
  2. http://www.cecsi.ru/coach/innovation_vs_operations.html
  3. Советова О. С. Социальная психология инноваций (Основания, исследования, проблемы) : Дисертация на соискание научной степени д-ра психол. наук по спец-ти 19.00.05 : СПб., 1998 315 c.