До питання реформування системи ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЛЯ ПСИХОЛОГО-ЛОГОПЕДИЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ СЛУЖБ  В СИСТЕМІ МЕДИЦИНИ ТА ОСВІТИ

 

Т. В. Пічугіна, доцент, к. пед. н.

 

Розвиток національної системи спеціальної освіти у всі історичні періоди безпосередньо пов’язаний із соціально-економічними умовами в даній країні, політикою держави стосовно людей з особливими потребами, законодавством у сфері освіти і прав людини, станом корекційної педагогіки та спеціальної психології науки як інтегративних ділянок людських знань на стику медицини, психології та педагогіки.

На сьогоднішній день природний приріст населення України від’ємний. Це привело до викривленої вікової структури: кількість дітей до одного року у два рази менше, ніж дітей сімнадцяти років – це не забезпечує відтворення населення України. Разом з тим стан здоров’я дітей упродовж останніх п’яти років засвідчує, що захворюваність зросла на 25%, інвалідність – на 24,4%. У структурі контингенту інвалідності дітей провідне  місце посідають порушення психічного розвитку – 49,8%. Водночас, у зв’язку із зростанням за останні п’ять років на 22% кількості дітей з особливими потребами у різних регіонах України (дітей зі складними комплексними дефектами, різними формами затримки психічного розвитку, дитячим аутизмом, нетиповою поведінкою, труднощами у спілкуванні), щорічним збільшенням на 5–6 тисяч дітей-інвалідів (в даний час на обліку знаходиться 152,2 тисячі осіб), відсутністю необхідної кількості спеціальних (корекційних) закладів, кваліфікованих кадрів тощо. Існуючий Медико-логопедичний центр «Світава Галицька» (м.Львів),  здійснює правове, економічне та інформаційне забезпечення інноваційних педагогічних процесів, здійснюють патронажну службу для вказаних категорій дітей та підлітків. 

Катастрофічне зростання масштабів шкільної дезадаптації, різкого зниження навчальної мотивації та виникаючих у зв’язку з цим відхилень у поведінці зумовлює необхідність створення в системі освіти програм профілактики порушень здоров’я дітей з різноманітними дисгармоніями психофізичного розвитку. Ось чому сучасні школи потребують керівників, педагогів та психологів нового типу, які ознайомлені з концептуальними основами роботи з дітьми „групи ризику” і спроможні організувати і втілити модель управління системою корекційно-розвиткової освіти в навчальному закладі: організаційно, змістовно і діяльнісно об’єднати в єдину систему психологічну, логопедичну, медичну, педагогічну і корекційно-розвиткову служби. Ось чому життя ставить перед вищим навчальним закладом, який готує управлінців, психологів, соціальних робітників, завдання – розробляти навчальні робочі програми, які б давали знання із спеціальної психології, спеціальної (корекційної) педагогіки.

Це можливо здійснити маючи комплексну систему підготовки кадрів нового покоління, передбачаючи організацію підготовки практичних і медичних психологів нового покоління для проведення психодіагностики і корекції стану “перед хвороби” у дітей і підлітків. У переважної більшості не тільки дітей-інвалідів, але й у дітей з мінімальними мозковими дисфункціями, спостерігається сумарна дія трьох та більше факторів ризику, провідне місце серед яких посідають біологічні, соціальні та медико-організаційні ризик-фактори. Тому нагальною потребою життя є рання діагностика і раннє втручання, починаючи з комплексної, міждисциплінарної діагностики, яке під силу здійснити лише фахово підготовленим спеціалістам.

 Тому, можна тільки вітати пропозицію , щодо відкриття при Національному Університеті «Львівська Політехніка» (кафедра психології, педагогіки та права) нової спеціальності – «практичний психолог».   Це допоможе  розв’язати проблему  підготовки кадрів нового покоління з психології, корекційної (спеціальної педагогіки) та соціальної роботи, згідно з положенням про вищу освіту.

-    Для покращення якості підготовки практичних психологів, необхідно розробити інноваційні навчальні програми, такі як: „Основи спеціальної психології та педагогіки”, „Діагностична та корекційно-розвиткова робота з дітьми з особливостями психофізичного розвитку”, „Диференційоване навчання та виховання дітей з особливими освітніми проблемами в інклюзивних класах”, „Рання діагностика та медико-соціальна реабілітація дітей з порушеннями психічного розвитку”. В кожній з них виділяються спеціальні задачі, вирішення яких дозволяє розвинути індивідуальні можливості учнів і на цьому підґрунті оптимізувати навчальний та виховний процеси.

-    Для втілення інноваційних підходів в галузі психології необхідно створити при кафедрі ППП НУ «ЛП» науково-моніторинговий (діагностично-реабілітаційний) центр виявлення відхилень психологічного розвитку дитини, метою якого повинно бути не тільки створення наукових підходів, а й експериментальне їх втілення, а також надання комплексних психологічних послуг дитячому і дорослому населенню Львівської області, здійснюючи на його базі різні види практики з апробування нових сучасних методик та технологій студентами вищеназваної спеціальності.

Інтеграція і глобалізація соціальних, економічних і культурних процесів, що відбуваються у світі, перспективи розвитку Української держави на найближчі два десятиріччя вимагають випереджувального, глибокого оновлення системи вищої освіти. XXI століття – це час переходу до високотехнологічного, інформаційного суспільства, у якому якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури всього населення набувають вирішального значення для економічного поступу держави.

 

1.   Соботович Є. Концепції стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушенням мовленнєвого розвитку / Дефектологія. – № 2. – 2002. – С. 2–7.

2.   Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти (Українсько-Канадський досвід):Матеріали Міжнародної конференції., Київ,25-26 травня 2004р. / За ред.: В.І. Бондаря, Р. Петришина. – К.: Наук. світ, 2004. – 200 с.

3.   Шкільна дезадаптація: нові підходи до медико-педагогічної реабілітації / В.І. Козявкін, М.О. Бабадагли, С.М. Гордієвич, Т.В. Пічугіна, О.Б. Мизюк, О.А. Будзько // Соціальна педіатрія. Розділ: ”Медико-соціальні аспекти реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи”. Випуск I. Присвячений V міжнародному Україно-Баварському симпозіуму. – Львів-Трускавець: Інститут проблем медичної реабілітації, 2001. – С. 35–43.

4.   <http://www.canada-ukraine.org>

5.   http://www.MacEwan.ca

6.   <http://www.urdc.net>

7.   <http://www.disabilitystudies.ca>